Може кому буде цікаво, моя тема про участь у гірському веломарафоні. Зразу скажу- орієнтування було мало, в карту не дивився жодного разу, траса промаркована чітко
От і закінчилася моя чергова поїздка в карпати, а точніше - на міжнародний гірський веломарафон "Король Гір 2012". Так як створена тема на форумі не знайшла однодумців, тому довелося самому їхатипредставляти кіровоградську область на такому грандіозному і масштабному заході.
Стартував я у наймасовішій категорії "OPEN 50", тобто відкрита вікова категорія на 50 км (100 км траса складалася із 2 таких кіл). Старт був масовим, причому для "опенів", "мастерів" і "ветеранів", тому зайнята стартова позиція могла вирішити долю результату. Нга старті роздивися з ким я стартую - люди на велах по 20-30 тисяч, у всіх із задніх кишень стирчать тюбіки і батончики із нью трендом, через одного карбонові рами, майже кожен на гідрогальмах, кругом написи ХТ і ХТЯ. Мій прайд відчув себе маленьким із своїм турнеєм і вібрейками (скоріш за все я був єдиним учасником, який пройшов усю трасу на таких гальмах).
Погодка порадувала, орги також, на старті давали футболочки з логотипом КГ, магнітики і кружки, також бажаючим наливали у фляги воду та ізотонік.
Перший підйом на Антоловецьку полну зразу показав специфіку ХСМ - бл 11 км вгору із дуже крутим градієнтом і крупним та не сильно крупним камінням і гіляками із найближчої вирубки. В стартовій частині сів на хвіст якомусь лосю на двухпідвісі, обійшов чоловік 20-40 (наперед скажу, що цього гандикапу вистачило, щоб увійти у першу 50), потім відстав від нього (не хотів викладатися з початку гонки, твердження виявилося вірним, сили згодилися пізніше, коли почалася реальна жесть). За перший підйом пару раз спішувався на самих крутих торчках, заодно вирівнював пульс, бо на пікав підлітав до 180).
Потім був перший швидкісний спуск – вузька стежка по лісі, шалені швидкості, даунхільщіки, які на двухпідвісах добирали відставання під час підйому. Мінявся тип покриття – то вузька стежка, то глибока калюжа, то кам’янистий спуск із градієнтом під 20%. Саме тут багато учасників падали, пробивали камери диском до каменів, ламали переклюки і гнули рулі, збивали коліна і лікті, одна учасниця зійшла з дистанції, бо отримала травму голови, викликали рятувальників, які її звозили).
До кінця траси було ще 2 масштабних підйоми і кілька спусків.
Спуска перед фінішем – як в класичних даунхільних дисциплінах: крутий схил, обмежений коридор, великі камені, об які можна зачепитися не тільки шатуном, а і погнути систему в хлам чи вивернути задній переклюк.
Проїхав усю дистанцію без падінь і навіть без кидання велосипеда на спусках, як робили деякі учасники.
Потім фініш, купання в річці Уж, нагородження переможців (серед яких мультиспортсмени, МТВОшніки, ХСМщики, даунхільщіки і тд), лотерея серед тих хто доїхав (мені нічого не припало, але призи були жирні – від вібрейкових топових колодок до без провідних велокомпів із каденсами-шменсами, датчиками, альтіметрами і тд)
Добавлено (27.08.2012, 20:25)
---------------------------------------------
Техніка: стоковий Pride XC-26 із контактами, перед гонкою поставив покришки MAXXIS Mobster, на перед 2,35, назад 2,1 (жодного разу не пробився, хоча поки діставався до Ужгорода, то 3 рази клеївся – по дорозі ловив якусь мєлоч), нові колодочки KELLYS dualstop (налаштував чітко, їхав обережно, жодного разу не підвели, от і дилема вібрейки/диски/гідра, після гонки точно вирішив, що якщо вистачило гальм в кримському велопоході, зимовому крос-кантрі і там, то диски точно не потрібні), змазав цепок, узяв одну запаску, 4 спиці, мультитул із вижимкою, насос (насос і запаску віддав посередині дистанції дядькові, який попросив, бо він свій комплект віддав товаришу, який виїхав без ремнабору, далі сам їхав і боявся пробитися).
Харчування: на трасу взяв гідратор на 3л, і 5 батончиків «Суматра» (один із них приїхав додому) і один флакон магнеслайфу від можливих судорог, було 2 пункти харчування, на яких давали вафлі, банани, апельсини. За маршрут випив 2 фляги ізотоніка (між стартом і 2 кп), потім пив воду із струмків, які перетинали дорогу. Всього за маршрут випив бл 5 літрів рідини, ще десь 2 після гонки, щоб відновити запас рідини в організмі, так як було достатньо жарко на відкритих ділянках.
Одяг: їхав у мультисортивних контактах Shimano SPD MT-33, які виручали на «торчках», коли треба було котити вел; на собі був комплект китайської вело форми із діалекстріма за 35 баксів, їхалося комфортно, тільки щось натер «м’яке місце», може бути трал із сідлом, так як за місяці експлуатації повитиралися нитки на швах; на голові китайський баф за 1,5 долара і окуляри з того ж китаю, репліка Oakley, рукавички для МТВ із селевими вставками Pearl Izumi, куплені на початку сезону на ХТ (долоні нее натерлися і не настукалися, мабуть вставки відпрацювали).
Висновок: у таких заходах треба брати учать, просто колосальний досвід, як техніки, так і організації, можливість поспілкуватися із гонщиками з інших міст та країн, можливість «навести мости» із дружніми вело клубами. Наче все, дякую за увагу, вибачайте за багато букв, це враження і досвід, може комусь згодиться.
Фото тут http://ex-tremal.io.ua/album556191 і тут http://img254.imageshack.us/slideshow/webplayer.php?id=p8250609resize.jpg